Владислав Дзядик: «Лінощі – ракова пухлина людства»

Владислав Дзядик: «Лінощі – ракова пухлина людства»

18 лютого виповнилося 100 років від дня народження видатного українського математика Владислава Кириловича Дзядика. На факультеті інформаційних систем, фізики і математики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася презентація життєвого шляху та наукових досягнень Владислава Дзядика.

Владислав Дзядик

 

Студенти 3 курсу спеціальностей: математика та середня освіта(математика) зібрались, щоб поділитись інфорацією про видатного науковця, який зробив вагомий внесок у сьогодення математики. Студентки 31 та 32.О груп: Петрович Мар’яна, Лоза Світлана, Гафурова Марта та Крук Марія підготували доповіді про біографію, педагогічну діяльність і наукові досягнення Владислава Кириловича.

«Є математики-тактики. Вони відразу штурмують задачі, які не піддалися зусиллям попередніх дослідників. Інші математики − стратеги. Вони спочатку зосереджено аналізують поняття, які охоплюються задачею, вивчають зв’язки між ними і т. ін., в результаті чого сам розв’язок видається майже тривіальним. Обидва ці підходи, безсумнівно, важливі і плідні для розвитку математики» – саме з цими словами В. Дзядика розпочала презентацію Гафурова Марта.

Вдадислав Дзядик на міжнародній конференції (1989)

 

З інформацією про батьків, дитячі роки, юнацтво та довгий і тернистий шлях до математики ознайомила Крук Марія. Звісно не могли не згадати і про педагогічну діяльність, яку Владислав Кирилович розпочинав саме на Волині й тому з великим задоволенням підтримував зв’язки з Волинським університетом імені Лесі Українки, сім випускників якого були його аспірантами й захистили кандидатські дисертації (В.І. Білий, Р.М. Ковальчук, О.І. Швай, П.Є. Антонюк, В.О. Панасович, Л.І. Філозоф, Л.Б. Шевчук-Нестерович).

Вдладислав Дзядик з сім’єю (1959)

 

Петрович Мар’яна розповіла про наукові досягнення. Перу вченого належить понад 150 статей, чотири монографії, 2-томний підручник із математичного аналізу, низка науково-методичних праць. Першим вагомим внеском вченого є розв’язання задачі Фавара. Цікавим фактом і є те, що починаючи з 1956р. на міжнародних та всесоюзних з’їздах і конференціях, симпозіумах, школах Владислав Кирилович систематично виступав з об’ємними доповідями, часто німецькою, англійською чи французькою мовами. Також варто відмітити, що   результати та методи В. Дзядика ще досі успішно застосовуються при розв’язуванні складних актуальних прикладних задач.

В.К. Дзядик з Ю.В. Дзядиком (1997)

Відгуки про Владислава Кириловича від дружини, дітей, колег та учнів, зачитала Лоза Світлана.

«Владислав Кирилович не уявляв свого життя без математики, але шахи − ще одна його пристрасть. Міг засиджуватися за дошкою до пізньої ночі, аж поки не виграє партію. Був чемпіоном Волині з шахів.»

«Одного разу, щоб по-справжньому відпочити, вирішили не брати із собою паперу, − розповідала дружина Світлана Юріївна. − А я взяла дві нові чоловічі сорочки з картонними вкладками. І вони рясніли формулами, бо не працювати Владислав Кирилович просто не міг. Уважав, що лінощі − “ракова пухлина” суспільства».  Саме ці слова стали епіграфом нашої зустрічі. Сподіваємося, що вони надихнуть студентів до наукової діяльності і творчих злетів.